Як виник чай, як напій? На батьківщині чаю вважається, що цей напій містить у собі дух, є абсолютно унікальною "живою" сутністю. Завдяки своїй довжині хвилі та резонансності,  потрапляючи всередину вашого організму, Чай дає вам можливість резонувати із зовнішнім полем, тобто, зі станом середовища, в якому ми перебуваємо. Тоді ж він дозволяє людині в цьому різноманітті образів, подій і явищ (матеріальних і нематеріальних) здійснювати якусь роботу по усвідомленню власної свідомості, а надалі й переходити на вищий щабель самоусвідомлення. 

Сакральний зміст та пробуджувальні свідомість властивості чаю, зробили цей напій настільки популярним у Китаї та японії, а згодом і у всьому світі. І саме по цим причинам, історія народження чаю оповитами різними легендами. 

 

Китайський міф

  Найпоширенішою легендою про народження чаю пов’язані з ім’ям Шень-Нуна - міфічного давньокитайського імператора (вождя), культурного героя, травника, фармаколога, ініціатор початку ери землеробства у Китаї.

  Згідно з переказами, в 2737 році до нашої ери  Шень-Нун сидів під деревом, поки його слуга кип'ятив питну воду, коли листя з куща вітром здуло у воду. Шен-Нунг вирішив спробувати настій, який випадково створив його слуга. Це дерево було Camellia sinensis, а отриманий напій був тим, що ми зараз називаємо чаєм. Будучи відомим травником, він став  досліджувати властивості напою та зрозумів, що він наткнувся на скарб. 

Індійсько-китайський міф 

  Інша популярна легенда розповідає про індійського буддистського ченця Бодхідхарму, індійського святого, який заснував школу Дзен буддизму. У 520 році він залишив Індію, щоб проповідувати буддизм у Китаї, де він поклявся медитувати протягом дев’яти років без сну, щоб висвітлити деякі принципи дзен (чань). Кажуть, що під кінець своєї медитації він заснув, прокинувшись у стражданнях і в огиді до себе, через що він відрізав собі повіки, кинувши їх на землю. Легенда свідчить, що на цьому місці виросла чайна рослина на знак його жертви. Потім Бодхідхарма використовував його листя для приготування стимулюючого напою, який допомагав йому залишатися бадьорим та зосередженим під час медитацій. 

 

  Неможливо знати, чи є в цих історіях частка правди. Але вживання чаю, безсумнівно, утвердилося в Китаї за багато століть до того, як про нього взагалі почули на заході. Ємкості для чаю були знайдені в гробницях часів династії Хань (206 р. до н. е. - 220 р. н. е.), а за династії Тан (618-906 рр. н. е.) чай став національним напоєм Китаю.

  Він став настільки улюбленим, що наприкінці восьмого століття письменник на ім'я Лу Юй написав першу книгу, присвячену повністю чаю, Ch'a Ching, або чайну класику. Невдовзі після цього японські буддистські ченці, які приїхали до Китаю, щоб вчитися, вперше представили чай в Японії. Чаювання стало важливою частиною японської культури, як видно з розвитку чайної церемонії, яка, можливо, бере свій початок у ритуалах, описаних у Ch'a Ching.